Новости недвижимости Украины

Недвижимость, бизнес и деловая жизнь. Доставка новостей "на дом".

Податок на нерухомість: у центрі хрущовки тепліше?

1444.jpg
 

Тема зміни оподаткування об’єктів нерухомості, яка палко обговорювалася з літа 2014 року, знову в топ 5 новин.
Основна причина – плановані імененія в Податковому кодексі, які вкотре змінюють підходи до оподаткування і розширюють список «щасливчиків», які підпадають під сплату податку.

Тренд – роздягнути платника податків до ниточки.

Після ознайомлення з планованими змінами ще більше утвердждаешься в думці, що уряд і законотворці мають намір відповідно до модним трендом 2014 року – максимально залізти в кишеню до бізнесу і населенню.Звичайно ж, наповнення бюджету – мета святая та інших джерел вже практично й не залишилося. От тільки не обернулися б ці законодавчі ініціативи зворотною стороною.

Нерухомість – це, можна сказати, священна корова для будь-якого українця.У нашій ментальності володіння квартирою, дачею, будинком міцно утримує лідируючі позиції серед інших життєвих цілей.Як не старалися іноземні консультанти прищепити нам культуру оренди квартир, як, наприклад, робить більшість німців, всі їхні спроби так і не увінчалися успіхом. У мозку кожного українця генетично закладена програма «побудуй будинок, посади дерево, вирости дитину».У багатьох ця програма самоперезапускается по кілька разів, і, як результат, такі українські родини обростають нерухомими активами: квартирами, земельними ділянками, дачами і т. Д.Батьки з самого народження дитини вже думають про те, яку нерухомість передадуть в посаг, спадщину і т. Д. Саме на цій нашій національній особливості свого часу була побудована успішна рекламна кампанія «вічної посуду», переданої від мами доньці.

Нерухомість стала не тільки найбільш надійним активом для населення – квартири сьогодні виступають як вимушений захід збереження накопичень, а для третини населення і як засіб виживання – на оренді сьогодні примудряються виживати ті ж мільйони пенсіонерів.

120 кв м – це вже розкіш.

Безумовно, податок на нерухомість потрібний, от тільки ідеї, якими фонтанують законотворці, викликають, м’яко кажучи, здивування.Спроба зібрати податок на нерухомість в поточному році провалилася – існуюча пільга в 120 кв м житлової площі вивела з-під удару 95% населення країни.Кількість власників, які володіють одноосібно нерухомістю більше 120 кв м житлової площі, виявилося мізерно малим порівняно з очікуваним (питання куди дивилися аналітики, прораховують ефект від законопроекту).Коли прийшло осяяння, що 120 кв м житлової плошади соотвествует загальної площі квартири в 160-180 кв м, а основна маса населення проживає в квартирах з середньою площею 60-80 кв м, слова «житлова нерухомість» зникли з Кодексу.Аналітики, нарешті, взялися за розрахунки, і виявилося, що хитре населення моментально поділило між членами родини свої нерухомі багатства, включаючи навіть найбільш забезпечених українців.Третя спроба зібрати податок, відображена в законопроекті, вже остаточно ліквідує будь-які пільги з налогобложения нерухомості. Тепер платити будуть всі, ну або майже все.

Від старих ініціатив залишилася прив’язка до мінімальної заробітної плати.До речі, ось теж проблемне питання – до чого повинна бути прив’язана ставка податку. З одного боку, мінімальна заробітна плата – це всім зрозуміла величина, вона публікується офіційно, різночитань бути не може.З іншого боку, як пов’язана вартість нерухомості з мінімальною заробітною платою? Правильно, ніяк!Вартість нерухомості може коливатися, в період кризи вона може бути істотно нижче, а ось мінімальна заробітна плата у нас рухається тільки в одному напрямку – вгору!І якщо раптом трапиться диво, і ми таки рушимо семимильними кроками в сторону європейського мінімуму заробітної плати, мені складно уявити, скільки треба заробляти, щоб оплатити податок на нерухомість.Але поки ми ще не досягли таких висот, залишимо це питання за кадром, хоча сума 12,18 грн * 80 кв м = 974,4 грн (якщо брати за основу квартиру в 80 кв м) теж немаленька для середньостатистичної української сім’ї.

Хрущовки за ціною елітних котеджів.

Комусь прийшла геніальна ідея поділити населені пункти на зони, а житлові будинки на категорії, і, відповідно, стягувати податок в залежності від місця розташування будинку в системі міста й року його споруди.По-перше, спочатку в цьому розподілі закладена ідея непрозорості – як правильно поділити місто на зони? Ідея ніж центральніше, тим дорожче застаріла давно, пишуть Контракти.Яскравий приклад – біля Ботанічного саду є кілька хрущовок і панельних будинків (прямо навпроти входу), а вже в 300 м стоять житлові комплекси преміум класу, де квартири пропонуються на продаж від 3000 доларів за кв м.Фактично ці будинки потраплять в одну зону для визначення ставок податку. І таких прикладів по Києву дуже багато.

А, власне, чому жителі центральних районів повинні платити менше мешканців спальних районів Києва? Яке відношення це має до ставок податку?В центрі краще дороги, екологія чи хрущовки тепліше?

Друге питання – це рік побудови будинку. Принцип «чим старіше будинок, тим менше ставка податку» також викликає багато запитань.Царські будинки, реконструкірованние силами мешканців або ЖЕКів, або «сталінки» за своїми характеристиками енергоефективності дадуть фору багатьом новим бюджетним будівлям, де забудовники заощадили на будівельних матеріалах, і люди відверто мерзнуть взимку.У чому ідея цього принципу?

Яскраво виглядає і вже проявилася лазівка, виписана явно під престижні райони приміської забудови, яка віддає на відкуп місцевій владі встановлювати нульовий відсоток податку, якщо кількість домоволодінь невелике, і витрати на адміністрування більше, ніжсама сума податку. Можу одразу припустити, які райони під Києвом стануть першими кандидатами на такі пільги.

Возврашаясь до самої ідеї податку на нерухомість і його треба, хотілося б відзначити, що так, податок існує практично у всіх країнах, він потрібен для нормального розвитку кожного регіону.Але питання, яке не втомлююся собі задавати – а куди ж піде цей податок з нерухомості?Мені, як платнику податків, хотілося б, щоб зібрані гроші пішли не на латання дірок бюджету, виплату відсотків за непогашеними кредитами, і не на черговий «розпил» коштів, а, наприклад, на розвиток дорожньої, соціальної інфраструктури населеного пункту.Тоді мені було б зрозуміло, чому я живу в цьому населеному пункті, і на які цілі плачу податки. Поки ж, запропонована система встановлення ставок і пільг нагадує черговий узаконений грабунок українців.

Джерело: ibud.ua

Возможно, Вам также будет интересно