Новости недвижимости Украины

Недвижимость, бизнес и деловая жизнь. Доставка новостей "на дом".

Ріелтори поза законом?

6503.jpg
 

Українських ріелторів не захищає ні довіра соціуму, ні інституції. Закону про їх діяльність досі не існує – та й самі вони і не дуже поспішають виходити з тіні.

На своїй шкурі

Киянин Андрій вирішив продати квартиру, що дісталася йому в спадок, площею 37 кв. м на Оболоні. В квартирі свіжий косметичний ремонт, розташування в панельному будинку. Ріелтор Олексій Ващенко – молода людина 20 з невеликим років, семимісячним досвідом роботи на ринку нерухомості і однієї самостійною угодою за плечима. Формально мені дозволили виконувати роль основного ріелтора, але тільки під професійним наглядом Олексія.

Для початку треба було сформувати ціну. Андрій, як і кожен власник квартири, хотів продати її дорожче. Я, посилаючись на аналіз ринку, пояснювала, що його апетити занадто високі. Рієлтор відзначив, що реальні ціни мінімум на 15-20% нижче тих, які він бачить в оголошеннях про продаж. «Так що будьте готові поступатися», – намагався пояснити Олексій Ващенко. Встановлювати ж прийнятну ціну теж неправильно, інакше покупець не отримає можливості торгуватися. Після довгих суперечок ми зійшлися на цифрі в $ 55 тис., що приблизно відповідало тогочасній ринкової ситуації, і приготувалися до телефонних дзвінків.

Але покупців не було. Виною тому міг бути як січень місяць, коли ми почали займатися продажем, так і загальна пасивність ринку нерухомості. Незважаючи на те, що оголошення про продаж ми розмістили на всіх основних електронних та друкованих ресурсах, потенційні покупці нас не турбували ні в січні, ні в березні, ні в квітні.

Мертвий ринок

Щоб розширити коло зацікавлених осіб, ми дали оголошення з різною ціною, встановивши коридор в $ 5 тис. «Якщо знайдеться багато зацікавлених, ціну завжди можна відкоригувати в бік зростання», – підбадьорював рієлтор. Коригувати, звичайно, довелося в бік зменшення – в чотири етапи ми опустили вартість квартири до $ 43 тис.

Ближче до літа знайшлися цілком реальні претенденти на квартиру. Але у всіх була одна проблема: гроші – на руках, але не вистачає $ 5-20 тис. Запам’ятався один молодий чоловік. «На первинному ринку за $ 23,5 тис. я можу придбати куди більш простору, причому нову квартиру! У вже побудованому будинку. Але мені подобається Оболонь!», – Натхненно аргументував він свою пропозицію.

Олексій Ващенко виявився більш ніж правий: ринок вторинного житла паралізований. У нинішніх умовах покупці переключилися на новобудови. По-перше, первинний ринок пропонує обширний асортимент варіантів у різному ступені готовності за досить демократичними цінами (від $ 500 за кв. м). По-друге, новобудови реалізуються в гривнях, в той час як ринок «вторинки» щільно прив’язаний до долара.

У результаті число угод за минулий рік, за оцінками різних ріелторів, скоротилося на 30-40%. Зараз на одного ріелтора, за словами київського фахівця з нерухомості Євгенія Хорунжого, доводиться не більше, ніж чотири-п’ять угод на рік. Часто – удвічі менше.

Середній дохід в цій професії при наявності угод становить близько $ 500-700 на місяць. Формується ця цифра на підставі комісійних, які в середньому становлять 3-5% від вартості квартири. В окремих великих столичних агентствах, як розповідає фахівець з нерухомості АН «Ваш Риелтор» Оксана Череднічок, намагаються заявляти про 7%. Дрібні агентства і компанії з передмістя обмежуються 2,5-3% комісійних.

Звичайно чим більша компанія, тим менша частина від комісійних дістається агенту на руки. Як пояснює приватний ріелтор Тетяна Карпенко, такі агентства беруть додаткові гроші «за надійність» для клієнта і співробітника, тому останньому дістається лише 15-20% від суми комісійних.

Зараз у Києві працює близько 500 агентств нерухомості, в цілому по країні їх понад тисячу. Точну або навіть орієнтовну кількість ріелторів по Україні назвати неможливо, імовірно їх кілька десятків тисяч.

Каламутна вода

«Зараз, можна сказати, тиша та благодать. А от у 90-ті на «лічильник» ставили, і гроші крали», – говорить Олексій Ващенко. Сам він 90-е не застав, але зі смаком розповідає історії, почуті від колег. А них ріелтори більше схожі на сищиків або мафіозі. Вони носять зброю, а гроші рахують виключно валізами. Зараз же основна небезпека ріелтора – це клієнт, який може не заплатити за надані послуги. «Почастішали випадки, коли клієнт відмовляється оплачувати комісійні або домовляється з покупцем або продавцем за спиною у ріелтора, щоб провести операцію без нього», – розповідає Тетяна Карпенко, додаючи, що захиститися від цього неможливо. Незалежно від того, працює фахівець на себе або на велике агентство нерухомості.

«Працюючи в агентстві, я засвоїла: станься біда – ніхто захищати не буде. Наша дирекція попередила: якщо що, ви у нас не працюєте. Це означає, що ми вас не знаємо, судитися за вас не будемо. Трудилося в агентстві близько тридцяти осіб, а офіційно оформлено було тільки троє», – говорить Тетяна Карпенко.

Існує й інша сторона медалі. За даними віце-президента Міжнародної федерації нерухомості «ФІАСБІ-Україна» Олександра Бондаренка, у столиці різко активізувалися шахраї від нерухомості, які представляють із себе організовані злочинні групи і виманюють гроші у тих, хто намагається придбати об’єкти нерухомості вартістю від $ 150 тис.

В цілому ж ринкову ситуацію складно назвати прозорою. До 90% фахівців, за словами голови Спілки фахівців з нерухомості України Олександра Рубанова, працюють нелегально, і в таких випадках ніщо не може гарантувати легальність угоди. «Їх неможливо підрахувати: більшість з них ніде не значиться», – пояснює він. За його даними, до кризи 2008-го року в Києві було 15-20 тисяч ріелторів. Зараз, можливо, – від 5 до 10 000. Це так звані чорні брокери, ведуть приватну практику без реєстрації підприємства та сплати яких-небудь податків. Угоди з їх участю проводяться на власний страх і ризик.

Таємні агенти

Для виправлення ситуації, запевняють керівники ріелторських організацій, необхідно профільне законодавство. «Було ж сім спроб прийняти закон про ріелторську діяльність, перша з них – ще в далекому 1997 році. Але всі вони виявилися марними», – розповідає Олександр Рубанов. Олександр Бондаренко уточнює, що два останніх законопроекту навіть не потрапили в перше читання в парламенті. Він упевнений, що існування реєстру професійних ліцензованих ріелторів не дало б шахраям розгорнуться.

Правда, не всі ріелтори відчувають необхідність у додатковому регулюванні галузі. «Немає сенсу вносити фахівців до реєстру і змушувати отримувати ліцензію. Це ще одна спроба держави залізти до нас в кишеню», – вважає Тетяна Карпенко.

Поки ріелтори з’ясовують стосунки між собою і налагоджують діалог з чиновниками, на ринку нерухомості стає все тихіше. За півроку квартира на Оболоні так і не знайшла свого покупця, і, цілком можливо, не знайде його і в наступні місяці.

Джерело: abcnews.com.ua

 

, , ,

Читайте также

Возможно, Вам также будет интересно